Nikon Imaging | Україна | Європа

Амбасадор Nikon у Європі Рей Демскі, який спеціалізується на зйомці динамічних сюжетів і спортивних подій, займався боксом у дитинстві та юності. Саме тому його завжди приваблював Буком – невеличке передмістя Аккри, що в Гані, у якому виросла неймовірна кількість чемпіонів світу з боксу. У спеціальному проекті, створеному разом із Nikon, Рей заглядає за лаштунки боксерського рингу Букома. Ця фоторозповідь планувалася як спортивний репортаж, проте набула значно глибшого змісту.

РЕЙ ДЕМСКІ: ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ЗНІМКА

З: Чому ви обрали Гану, зокрема Буком, для свого спеціального проекту?

Підлітком я багато подорожував світом із родиною на яхті. Щоразу, коли ми ставали на якір, ми з братами знаходили місцевого тренера з бойових мистецтв і брали в нього урок або тренувалися в місцевому клубі. Це хороший спосіб увійти до місцевого суспільства, невимушено познайомитися з місцевими жителями.

Під час таких тренувань із боксу й бойових мистецтв по всьому світу я й почув про дивовижну кількість світових чемпіонів із боксу, які походять з Аккри, столиці Гани. Причому секрет цього місця залишався нерозкритим.

Як професійний фотограф я втілив у життя чимало проектів спортивної тематики, але досі не зосереджувався на боксі. Мене зацікавила нагода дослідити Буком, аби самому пересвідчитися в правдивості історій, які я чув у юності. Я хотів дізнатися якомога більше про місцеву культуру й познайомитися з дітьми й легендами спорту, які там тренуються. Я прагнув зрозуміти, чим особливе це місце, яке дає світу великих спортсменів. Тому, коли я став амбасадором Nikon у Європі й отримав нагоду втілити в життя проект за власним вибором, я обрав саме цю тему.

З: Що вас найбільше вразило під час знайомства з життям боксерів Букома?

Народ га, який живе в цьому районі, має давні традиції ведення боїв. Проте мене насправді глибоко вразила роль, яку боксерські зали відіграють у зміцненні місцевої громади. Це справді викликало в мене захоплення.

У цьому маленькому районі зосереджено дуже багато боксерських залів: понад 30, за моїми даними. Відвідавши сім найвідоміших залів, ми отримали тільки поверхове уявлення про це місце. Бокс тут відіграє важливу роль у повсякденному житті людей. Кожен тут має улюбленого місцевого боксера. Прихильники ходять бої своїх кумирів і навіть відвідують їхні тренування – і це дуже надихає. Коли боксер у Букомі отримує титул чемпіона, він стає найповажнішою людиною в місті.

З: Яка атмосфера панує в Букомі? Якими засобами ви відтворювали її на знімках?

Гана – субекваторіальна країна, тому, звісно, тут переважає дуже спекотна (втім, стерпна) погода з високою вологістю. Буком – це передмістя з високою щільністю населення. Він гамірливий і завжди сповнений подій. Піт градом, подекуди відсутність водопровідної води, відкрита каналізація й солоний вітер із моря, просякнутий димом від копчення риби, – неодмінні атрибути перебування в Букомі.

Я був приголомшений надзвичайним природним освітленням. З прогнозу погоди я знав, що на нас чекає чудове поєднання хмарності й сонця, але реальність перевершила мої сподівання. Сонце пробивалося крізь хмари й імлу, що призводило до розсіювання світла, але водночас зберігало його спрямованість, створюючи приголомшливий ефект.

Деякі зали були без даху, і відкрите хмарне небо слугувало неймовірним тлом. Втім, на мою думку, найбільшу роль відігравали люди. Проект, який спершу мав винятково спортивну спрямованість, переріс у дещо більше й став описом життя місцевої громади й людей. Загалом я часто працюю на самоті, наприклад коли знімаю високо на схилах гір. Проте під час цього проекту я щодня зустрічався з безліччю дуже різних людей. Боксери й тренери люб’язно погодилися на два тижні впустити мене й мого помічника Якоба до свого світу.

З: Скільки боксерів стали героями вашого проекту?

Спочатку ми планували розповісти про трьох або чотирьох спортсменів. Але, прибувши на місце, ми одразу зрозуміли, що героїв нашої розповіді буде значно більше. Врешті-решт участь у зйомці взяли понад 40 спортсменів і тренерів.

Коли я був там, два з найпопулярніших місцевих боксерів, Буком Банку – Bukom Banku (Браіма Камоко – Braimah Kamoko) і Басті Самір (Bastie Samir) готувалися до поєдинків на боксерській арені Букома. Я поспілкувався з ними обома. Буком Банку – справді визначна постать у громаді з харизмою рок-зірки, тоді як Басті Самір більше зосереджений на спортивних досягненнях. Частиною тренувальної програми з тренером національної збірної Офорі Асаре (Ofori Asare) є спаринг із чотирма боксерами одночасно – справжній шквал ударів.

Цікаво, що за кожного спортсмена під час тренування вболіває своє коло прихильників, які підбадьорюють своїх кумирів оплесками й співами. Відчувається просто неймовірна енергія й підтримка вболівальників.

З: Як боксери Букома ставилися до вашої присутності й процесу зйомки?

Я завжди намагаюся діяти відповідно до ситуації. Багато людей на вулицях Букома не хотіли, щоб їх фотографували, або просили за це плату. Я звернувся по допомогу до місцевих жителів, щоб якнайтактовніше вирішити цю проблему.

Більшість спортсменів прагне виступати за межами Гани, на міжнародній арені, тож для них участь у моєму проекті – чудова нагода заявити про себе. Я почав із того, що попросив тренерів у кожному залі пояснити своїм вихованцям мою роль і мету. Я також працював за підтримки спортивного журналіста Семмі Гейвуда Окіна (Sammy Heywood Okine) і команди веб-сайту Bukom Boxing News, оператор якого Ніі Нортеі (Nii Nortei) супроводжував нас. Вони досконало знають це передмістя. Ми завжди почувалися в безпеці в цьому дуже небезпечному районі.

Завдяки своєму боксерському досвіду я розумію цей спорт, його мову й динаміку. Це допомогло мені знімати тренування й поєдинки з близької відстані, не заважаючи спортсменам (і водночас успішно вберігаючи обличчя від ударів).

З: Ваші знімки створені в самобутньому стилі. Ви використали певний творчий підхід, щоб досягти цього?

Я не перший, хто розповів світові про боксерів Букома. Проте я хотів показати боксерів у свій спосіб – як героїв, адже саме такими їх бачать місцеві жителі. Комусь такий підхід може видатися дещо штучним, втім знімки атлетів сповнені романтики й емоцій і, на мою думку, глибоко й щиро відображають дійсність.

Мій підхід до зйомки цих боксерів анітрохи не відрізнявся від роботи з іншими професійними спортсменами й чемпіонами світу, з якими мені пощастило працювати протягом моєї кар’єри. Для освітлення я часто використовував спалах у софтбоксі, який тримав мій помічник. Завдяки цьому ми могли рухатися разом зі спортсменами й не втручатись у процес тренування. Це дало мені змогу якнайближче підійти до спортсменів, водночас контролюючи освітлення. Завдяки цьому глядач може сповна перейнятись емоціями від кожного удару, розрізнити краплини поту, які злітають із тіл боксерів, – саме в цьому суть зйомки динамічних сцен.

З: Як ви готувалися до такого проекту?

Я мав досить туманне уявлення про те, що робитиму в Букомі. Однак через коротку тривалість проекту – лише 13 днів зйомок – я не міг обійтися без планування й підготовки.

Протягом трьох-чотирьох місяців я збирав інформацію. У цей період я звернувся до представників місцевих ЗМІ, які перебували в центрі пов’язаних із боксом подій, – медіакомпанії Bukom Boxing News і спортивного письменника Семмі Гейвуда Окіна. Вони познайомили мене з місцевою громадою, підказали, які спортивні зали можна відвідати та яких боксерів залучити до участі в проекті.

Тільки завдяки допомозі помічника з Аккри ми змогли отримати дозволи на проведення фотозйомки й провезти через митницю велику кількість обладнання.

Завчасна підготовка дала нам із командою змогу одразу взятися до роботи й ефективно провести зйомку в Аккрі.

З: З якими проблемами вам довелося зіткнутися?

Часу на зйомку було обмаль, тож було вкрай важко спланувати свою роботу так, щоб зустрітися з тією великою кількістю людей, яких я хотів сфотографувати й проінтерв’ювати. Адже я проводив як фото-, так і відеозйомку. Втім, я вчасно зрозумів, що в таких місцях, як Аккра, потрібно плисти за течією. Це як іти під вітрилами: ти не забуваєш про мету, але дозволяєш подіям розгортатися невимушено. Головне бути напоготові з фотокамерою, щоб не пропустити найкращі кадри.

Певні проблеми (як це часто трапляється) постали й у виборі між фото- та відеозйомкою. Фотозйомка була в пріоритеті, тому я робив передусім знімки, проте сцени були настільки сповнені динаміки й емоцій, що я не міг утриматися від відеозйомки! На щастя, працюючи разом із Якобом Швайгхофером (Jakob Schweighofer) – моїм помічником і другим оператором, ми все встигали.

З: Який момент зйомки для спеціального проекту Nikon вам найбільше сподобався?

Завжди важко вибрати один певний момент. Адже я познайомився зі стількома дивовижними людьми й почув безліч цікавих історій. Пригадую, як в останній день нашого перебування в Гані дорогою до аеропорту ми вирішили ще раз відвідати боксерський зал Charles Quartey boxing foundation. Боксери в цьому залі тренуються просто неба, і він слугує не тільки тренувальним майданчиком, а й домівкою для кількох місцевих дітлахів.

Попри те що цей майданчик був одним із найменш впорядкованих серед тих, які ми відвідали, у ньому нас зустрічали чи не найпривітніше. Головний тренер Чарлз Кворті (Charles Quartey) наділений неабияким даром надихати інших людей. Він вклав у цей зал значну частину коштів, зароблених під час боксерської кар’єри в юнацькі роки. Зараз Чарлз Кворті робить усе від нього залежне, щоб підтримати роботу залу й забезпечити їжею й навчанням дітей, яких він узяв під опіку. Коли ми приїхали, він саме стояв у центрі залу, а його вихованці – від дітей до чинних чемпіонів – бігали навколо нього. Він змушував своїх учнів важко працювати, та водночас на його обличчі грала широка усмішка. Вочевидь, його сповнювала гордість за свою боксерську сім’ю.

Коли над залом просто неба почало сідати сонце, я спромігся закарбувати на знімку цю чарівну мить – усмішку тренера в колі молодих талановитих вихованців.

З: Що вплинуло на ваш вибір обладнання? Як воно стало в пригоді під час подорожі?

Я вперше використовував фотокамеру D850 для подібного проекту. Під час комерційних проектів я звик приділяти увагу дрібним деталям. Я завжди прагну отримати якнайвищі роздільну здатність і якість зображення. Фотокамера D850 забезпечує оптимальний баланс між роздільною здатністю, динамічним діапазоном, зручністю використання, швидкістю й мобільністю – і все це в одному корпусі. Ця фотокамера чудово підходить для мого стилю зйомки й забезпечує високу якість навіть за несприятливих і динамічних умов.

Крім того, мені сподобалася зручність переходу між фото- і відеозйомкою. Протягом цих двох тижнів ми часто проводили відеозйомку, отже можливість переходити до відповідного режиму зйомки з окремим набором налаштувань стала в пригоді. І, звісно ж, функція уповільненого руху з частотою 120 кадр./с була неоціненною для зйомки деяких потужних ударів!

Що ж до об’єктивів, то більшу частину зйомки я виконав за допомогою об’єктивів із фіксованою фокусною відстанню. Один із моїх улюблених об’єктивів, AF-S NIKKOR 24mm f/1.4G ED, чудово підійшов для зйомки сцен із близької відстані. Завдяки йому на знімках відтворено найдрібніші деталі, а глядач ніби безпосередньо бере участь у подіях, бачить рішучість в очах спортсменів.

Об’єктив AF-S NIKKOR 105mm f/1.4E ED тепер також є одним із моїх улюблених: він забезпечує неперевершену якість, а під час зйомки портретів великим планом створює чудовий ефект боке. Я використав його для відеозйомки багатьох інтерв’ю. Моїм найулюбленішим є об’єктив AF-S NIKKOR 24-70mm f/2.8G ED. Він світлосильний, універсальний і надійний у роботі навіть в умовах динамічної зйомки.

З: Яку думку ви хочете донести аудиторії за допомогою цього проекту?

Я поїхав до Гани, плануючи зняти цікаву історію про спорт, а повернувся з серйознішими результатами. Мені вдалося розповісти про захоплену боксом спільноту, яка вже виховала та продовжує виховувати спортсменів світового рівня. Сподіваюся, що цей проект принесе користь місцевим жителям і регіону. Вони прийняли мене до свого світу й дозволили побачити свою роботу з унікального ракурсу. Сподіваюся, що проект допоможе привернути до цих надзвичайних спортсменів увагу, на яку вони заслуговують.

З: Що можна порадити фотографам, які планують реалізувати подібні проекти?

Я люблю динамічні сюжети й пригоди, проте важливо знаходити час і на проекти, які дають змогу прислухатися до себе й своїх справжніх уподобань. Бокс і бойові мистецтва були вкрай важливою частиною мого виховання, однак протягом тривалого часу я не міг приділяти їм багато уваги. Було дуже приємно працювати над проектом про громаду, яка гуртується навколо пристрасті до боксу. Це спонукало мене до нових звершень і нагадало мені, за що я люблю свою професію фотографа!

Усім, хто планує подібний проект, хочу порадити: не забувайте, що персональна складова роботи є чи не важливішою за комерційну. Не поспішайте, довіряйте своїй інтуїції, створюйте знімки, які справді мають цінність у ваших очах і зможуть посісти гідне місце у вашому портфоліо.

З: Що для вас означає бути амбасадором Nikon у Європі й працювати над подібним проектом?

Я дуже вдячний компанії Nikon за шанс втілити в життя такий важливий для мене проект і за надзвичайну підтримку. Вважаю, що підтримка фотографів у такий спосіб красномовно свідчить про цінності компанії Nikon. Оскільки я найбільше ціную якість і надійність, фотокамери й об’єктиви Nikon відіграють визначальну роль у моїй професійній діяльності. Без цього обладнання мій проект так і залишився б лише задумом.