Nikon Imaging | Україна | Європа

Alyosha

Alyosha – українська співачка, учасниця «Євробачення-2010». Ми зустрілися з артисткою в прекрасний та хвилюючий для неї час, коли вона очікувала народження первістка. Молода жінка випромінювала щастя та з радістю показала мені недавню фотосесію для журналу  Viva!, де вона знялась разом зі своїм коханим, вокалістом гурту «Антитіла» Тарасом Тополею. Тож мої запитання на «фото-тему» не змусили довго чекати на відповідь. 

- Alyosha, у фотосесії для журналу «Viva» ви виглядаєте дуже ніжно, романтично... Вам подобаються такі проекти?
- Так, мені дуже подобаються цікаві фотозйомки. Вони захоплюють не тільки самих учасників, але й усіх читачів. Там, де креатив, гарна команда, завжди є результат! Правда, на все це витрачається багато часу, якого і так ой як не вистачає (сміється).

- Ви самі готувались до цієї фотосесії, підбирали сукні, макіяж?
- Ні, не сама. Стиліст Олександра підібрала образи і для мене, і для Тараса. Вона пропонувала дуже багато варіантів, а в результаті були обрані ті, які сподобалися всім, хто брав участь у фотосесії та займався її організацією. Тож всі лишилися задоволеними!

- Хто придумує ваш сценічний образ?          
- Мій сценічний образ ми підтримуємо завдяки роботі з кількома дизайнерами і стилістами, такими як Марина Борщевська, Анна Михайлик та Анастасія Іванова. Працюємо і з молодими талановитими дизайнерами. Самі також багато чого створюємо. В мене дуже творча команда, у якій є дівчата з чудовим смаком і бажанням витрачати свій час на вибір одягу. Сама я не дуже люблю «походи» магазинами, оскільки надто перебірлива щодо одягу. Та коли поруч є хтось, кому ти можеш довіряти, все стає набагато простіше (сміється)!    

- Чи цікавитесь ви тенденціями сучасної фотографії?
- Намагаюся слідкувати за цікавими фотовиставками, які відбуваються в Києві. а завдяки роботі часто доводиться працювати з різними фотографами. Справжніх професіоналів, скажу відверто, не так багато, хоча професія фотографа стала зараз дуже популярною. Я роблю багато спостережень у цій сфері й часто порівнюю. Власне, все пізнається у порівнянні! У мене є улюблені професійні фотографи – дуже талановиті, з котрими мені особисто приємно працювати! Знаю також, що вже є такі фотокамери, які дають змогу гарно фотографувати навіть на любительському рівні: світлини виходять просто чудові та якісні.

- А які враження лишила у вас наша фотокамера Nikon 1 J2?
- Камера сподобалась: стильний дизайн, компактні габарити, хороший функціонал – практично повний набір функцій ручного режиму та гарний перелік автоматичних налаштувань, кілька цікавих художніх функцій. Серед побажань – хотілося б зробити яскравішими кольори в JPEG –  на рівні RAW, та отримати більше можливостей для ручного фокусування. Гадаю, що камера Nikon 1 J2 є ідеальною для фотолюбителів, яким зручно користуватися автоматичними налаштуваннями.

- Чи маєте ви вдома родинні фотоальбоми, куди могли б додати знімки, зроблені цією камерою?
- Звичайно,  маю! Фотоальбоми –  це святе. Це неймовірні моменти нашого життя, які через роки згадуються і дарують нам знову відчуття дитинства й радісних зустрічей з рідними та близькими! Назвати це традицією не можу, та під настрій з радістю переглядаю старі фото.

- До речі, якою ви були в школі: «правильною» відмінницею,  шибайголовою чи кимось іншим?       
- Я була хорошисткою (сміється). До того ж… дуже не любила вчитися (сміється), робити домашні завдання, тому що не отримувала від цього натхнення. На уроках я часто писала вірші, малювала, складала мелодії, мріяла… І з однокласниками в мене, здається, не було спільних інтересів та цінностей, тому я була трохи осторонь від усіх. У мене є дві подружки, з котрими я навчалася і дружу досі, ось вони й рятували мене з домашнім завданням, поки я їздила щодня до вокальної студії Володимира Артем’єва, звідки зазвичай виходила пізно ввечері.                

- Ким тоді мріяли стати в дитинстві?           
- Спочатку мріяла стати балериною, потім мріяла бути міліціонером, потім хотіла піти до армії, потім вступити на юридичний, і ви бачите, чим все це закінчилось (сміється).

- Яка музика найбільше вплинула на вашу творчість?      
- Я слухала дуже різну музику! Та зараз моя творчість ґрунтується не тільки на моїх смаках, а й на смаках продюсера, аранжувальника, гурту музикантів, і всіх, хто приймає участь у створенні композицій. Мені подобаються «важкі», рокові композиції, та для того, аби пісня стала доступною слухачам на радіо і глядачам на телебаченні, ми переробляємо музичне оформлення на легке звучання. А моїм еталоном і прикладом для наслідування є Фреді Мерк’юрі та гурт Queen.

- У ваших інтерв’ю ви дуже часто звертаєте увагу на екологічну тематику, збереження довкілля. Чому ви, співачка, звернулися до цих проблем?
- Тому що мене це по-справжньому хвилює! Тільки уявіть, що дуже скоро на планеті Земля може зникнути, наприклад, такий скарб природи, як амазонський тропічний ліс – територія довжиною 6436 км, яка є «домівкою» для понад 500 видів тварин, 500 тис. видів рослин, 15 млн. видів комах! Цей рослинний і тваринний світ є всесвітнім надбанням. Та за тридцять років на території амазонського тропічного лісу була знищена місцевість розміром з Францію!

- Тобто зникнення цього лісу вразить весь світ?
- Саме так! Вирубування амазонського тропічного лісу здійснює сильний вплив на клімат Землі в цілому. Зменшення кількості дерев призводить до зменшення рівня вологості в атмосфері, внаслідок чого підвищується температура на планеті. Територія Амазонки дуже велика,  тому  потепління буде мати вплив і на інші частини світу. Можу пояснити: тропічні ліси вбирають багато сонячної енергії і вивільнюють її в атмосферу. Якщо вивільнення енергії зменшиться, це призведе до водотоку навколо земної кулі, який відповідає за зливи. Для більшої частини нашої планети це означає початок засухи.

- Ви вірите, що можете врятувати світ?
- Я народилась 14 травня 1986 року, за 2,5 тижні після Чорнобильської катастрофи. Я завжди вірила в рушійну силу музики. Коли політики не можуть виконати своїх обіцянок, тоді на арені з'являються співаки, художники, актори, кінорежисери й інші представники світу шоу-бізнесу та мистецтва, котрі можуть і повинні використовувати свою популярність і талант для просування соціально важливої справи.

- Вибір пісні для «Євробачення-2010» став саме таким кроком?
- Так, я вирішила використати свій голос, щоб важливі екологічні питання прозвучали на такому глобальному майданчику, як музичний конкурс «Євробачення». Я  написала пісню «Sweet People», у якій звертаюсь до світової громадськості – закликаю зупинитися і подивитися на ті проблеми довкілля, які часто несправедливо применшується і замовчуються людьми, повноваження яких дозволяють щось змінити. Я обрала розмальований футбольний м'яч, як символ планети, про яку ми мріємо.

- Ви були задоволені результатом?
- Переконана, що наше десяте місце – дуже гарний показник, зважаючи що на підготовку було обмаль часу та коштів. Та важливі навіть не цифри в підсумковій таблиці. Найголовніше, що ми змогли достукатися до сердець багатьох людей і знайти там відгук. Адже ми їхали зовсім не за першим місцем! Ми просто хотіли донести до людей своє бачення світу, і, переконана, нам це вдалося.

- Як гадаєте, чому людство зараз потерпає від екологічних катастроф?           
- Напевне, це запитання повинен поставити собі кожен і прислухатися до того, що відповість його серце. Все у світі створене й існує в гармонії між собою, все, окрім людей. Ми постійно лише беремо від природи, а взамін нічого не віддаємо. Ще й між собою завжди воюємо! Світ – це єдиний організм. Хіба в здоровому тілі печінка може працювати проти нирок?.. Всі органи працюють на здоров’я людини, кожна клітинка! А те, що коїться навколо нас, можна порівняти з раковими клітинами, які руйнують все, що є поруч, тим самим поступово роблячи організм непридатним до життя. Треба подивитись в свою душу й зрозуміти, що ми нічого не значимо окремо, а тільки в єдності, в гармонії з усім, що створив наш Творець. Тоді ніхто і ніщо потерпати не буде.

- То чи зможемо ми колись хоча б частково відмовитись від благ цивілізації, щоб зберегти довкілля?           
- Я думаю, більшість вже не зможе відмовитись. Але деякі мрії з цього приводу є (задумано всміхається).

- Якщо б у вас була змога пожити кілька місяців в певному куточку світу, яку б країну, місто чи селище ви обрали?      
- Улюблений куточок світу – це там, де твоя любов! А, якщо я б змогла провести кілька місяців разом з коханим, напевне, обрала б Тибет. Давно мрію там побувати... І гарно було здійснити цю мандрівку навесні (сміється) Чому? Тому що Тибет мені видається великою таємницею, а навесні все розкривається... Мене тягне туди на рівні підсвідомості...                                                

- А як вам ідея стати колись дауншифтером – покинути галасливе місто та поїхати жити на природу?     
- Щоби зовсім на постійне проживання – ні. Проте іноді, особливо людям нашої професії, треба хоча б на місяць в рік відходити від цього «шоу-хаузу»! Як гадаєте, чому всі творчі люди іноді занадто емоційні, неврівноважені? У нас не буває відпусток просто для відпочинку! Буває тільки за станом здоров’я, коли вже зовсім з ліжка неможна піднятися.

- З іншого боку, артисти мають змогу багато подорожувати світом….  
- Згодна! Подорожі – це справді чудово. До речі, моєю першою закордонною поїздкою стало саме «Євробачення». Стільки емоцій, нових людей і така незвичайна країна, як Норвегія!

- Чим запам’яталось вам Осло?
- Це приголомшливее місто, з дивовижною природою! Пригадую прогулянку набережною Акер-Брюгге уздовж Осло-фіорду: нас справді зачарувала водна  гладь... Біля причалу були пришвартовані вітрильники, а не території колишньої верфі на туристів чекали затишні ресторанчики й кав’ярні. Також в Осло мені дуже запам'яталася щирість дітей і те, як вони висловлюють свої почуття. В один з днів ми поїхали в школу й дітки влаштували для нас невеличкий концерт, після якого більшість дівчаток вишикувалось біля мене, а далі кожна підходила й обіймала. Це було досить незвично, та директор школи сказав мені, що саме так вони виявляють свою привітність і  дають зрозуміти, що щиро раді мене бачити.

- Як вам сподобались національні страви Норвегії?
- У цій північній країні досить специфічна кухня, не кожен може її зрозуміти й оцінити належним чином. Основою норвезької кухні є риба та інші дари моря. Найбільш популярною вважається тріска або "torsk" норвезької всіх видів: сушена, копчена, зварена зі спеціями, яку можуть подавати… зі шкварками, молодою картоплею, смаженим беконом, гірчицею, або навіть козячим сиром! Норвежці дуже мало їдять супи та гарячі страви, тому члени моєї команди приготували мені справжній сюрприз  зварили український борщ! До речі, найважчим виявилося знайти червоний буряк.

- Тепер, коли приїжджаєте в якусь нову країну, що насамперед дивитесь, куштує чи купуєте?
- Найперше звертаю увагу на рівень чистоти довкілля, адже ця тема мені близька. Коли ти постійно про щось думаєш, то на це й звертаєш увагу. І ще, звичайно ж, на курс валют (сміється).

- Що завжди є в вашій дорожній сумці?
- Не знаю, як в дорожній, а в моїй маленькій сумочці, яка зі мною щодня, обов’язково повинні бути паспорт, телефон і гроші.

- Можете пригадати найнеймовірніший краєвид,  який вас по-справжньому вразив?
- Коли ми з командою підлітали до Амстердаму, через віконце літака було видно внизу метрові вітряки, які виробляли енергію. Завдяки цим вітрякам цілі міста забезпечені енергією. Мене це тоді дуже вразило! Люди наважилися на такий експеримент, щоб зберегти ресурси, планету. Це дуже хороший, наочний приклад для інших країн.  

- В якій країні ви ще не були, але хотіли б побувати?
- Насправді я б хотіла побувати в багатьох країнах. Особливо хочу з'їздити до Бразилії. Мені подобається їхня музика, колоритна культура й емоції людей. Мрію здійснити туди подорож під час їх знаменитого карнавалу… Та скажу відверто: для цікавої подорожі не обов’язково летіти чи їхати закордон.  Наприклад, у дитинстві ми з батьками часто їздили на машині до бабусі, з Запоріжжя до міста Корсунь-Шевченківський. Зазвичай наші подорожі були нічними. Мені дуже подобалося, коли ми зупинялися у полях, де було добре видно відкрите небо, і дивилися на зорі. А під час поїздок у денний час були інші захоплюючі краєвиди… Коли ми проїжджали через Олександрію, там було красиве макове поле. Дуже хотілося стрибнути у нього і побігати по цьому червоному килимі (сміється). Зараз ці дитячі спогади для мене надзвичайно дорогі.

- Сьогодні, коли ви в Києві, сумуєте за рідним Запоріжжям?  
- Трішки (посміхається). Запоріжжя – дуже красиве місто. Там є багато  мальовничих парків, а також відомий своєю козацькою славою острів Хортиця. Коли до мене туди приїжджали гості, я їх катала по проспекту Леніна – це найдовша вулиця в Україні, а, можливо, й у Європі. Потім ми їхали на Хортицю, відвідували музей, насолоджувалися краєвидами. Влітку ми  мандрували вглиб острову – там просто дивовижна природа, піщані пляжі, на яких можна чудово відпочити й поплавати. Хортиця є найбільшим островом на Дніпрі, з унікальним світом флори та фауни. Недарма вона стала фіналістом рейтингу «Сім чудес України» – я дуже цим пишаюся.

- Ви приємна, душевна людина… Зізнайтеся, вир шоу-бізнесу Києва не змінив вас?
- Мені здається, що я лишилася такою ж, як і раніше. Ніякої зірковості в мене не було ні після «Євробачення», ні зараз. Ви дуже рідко побачите мене в гламурній тусовці. Я досить довго звикаю до великих галасних зібрань, де забагато незнайомих людей.

- А як же піар: чи може сьогодні артист обійтись без нього – просто бути самим собою?             
- Звичайно, що може. А як, це вже питання… Вважаю, що маючи сьогодні такий вибір соціальних мереж і можливостей писати все, що завгодно, кожен може створити собі певний мінімальний піар (сміється). Інтернет сьогодні керує світом! Якщо пісні співака чи співачки цікаві та гідні уваги – звичайно, без піару можна обійтись, а якщо ні, то жодні піар-стратегії не врятують.

- Чи зверталися ви колись до психолога за порадою з приводу публічного іміджу?     
 - Все наше життя і є психологія! Це настільки глибока наука, що її за все життя не вивчити досконало! Якщо ми не можемо науково пояснити, звідки в нас з’являються думки, бажання, чому і як ми відчуваємо одне одного на відстані десяти тисяч кілометрів, та багато інших фактів, які свідчать про те, що наш організм, як був загадкою, так і залишився в багатьох питаннях, то що тоді може сказати психолог? Єдина психологія, до якої я тягнуся, це рости духовно. Я впевнена, що в нас усіх закладене розуміння сенсу нашого існування і пізнання себе, як духовних створінь! Все інше – лише гра ілюзій…

- Як ви вважаєте, що потрібно для того, щоб вижити серед «акул» шоу-бізу?
 - Мені здається, що слід навчитися стримувати емоції і поводити себе логічно – це те, що завжди приведе до успіху. А щодо «акул» шоу-бізнесу… Здається, ви перебільшуєте (сміється).

- До речі, наскільки складно брати участь у конкурсах рівня «Євробачення»?
- Дуже складно фізично. Хочеться просто виспатися і відпочити. Однак ні перед
півфінальним, ні перед фінальним виступом я не хвилювалася. Коли оголошували результати, я майже не відчувала емоцій, адже повністю виклалася в своєму виступі, тому просто сиділа і спостерігала за голосуванням.

- Хто вас першим привітав з вдалим виступом?
- Одним з перших зателефонував Андрій Данилко. Його настільки переповнювали емоції, що я навіть слова не могла вставити. Я відчувала, що він щиро радів, і це було дуже приємно. Андрій сказав, що виступ відмінний, результат хороший. А ще додав, що Великобританія вперше за всю історію участі нашої країни в «Євробаченні» дала Україні п’ять балів. Загалом, у напружені хвилини я завжди кажу собі: нічого не трапляється випадково, і за все, що відбувається в моєму житті я вдячна долі, – це мої уроки, вони виховують в мені волю.

- Для багатьох ваша участь у «Євробаченні» стала несподіванкою. Це трапилось випадково чи ні?
- Насправді я в шоу-бізнесі вже давно. Разом з моїм продюсером Вадимом Лисицею ми керуємо студією звукозапису. Для прикладу, ще до «Євробачення» ми працювали з такими відомими артистами, як Потап і Настя Каменських, Наталя Могилевська, продюсували телевізійний проект "Фабрика-2". У дитинстві я співала в хорі, після школи закінчила факультет естрадного вокалу Київського університету культури і мистецтв, стала переможницею міжнародного конкурсу «Ялта-2006», а згодом конкурсу «Пісні моря-2008». Отже, на час «Євробачення» в шоу-бізнесі  я була далеко не новачком. Саме на нашій студії ми й записали мій англомовний альбом, який став першою сходинкою до участі в цьому конкурсі  

- Ваші батьки мають стосунок до світу шоу-бізу?
- Мої батьки звичайні люди. Батько Олександр –  майор у відставці, мама Людмила працює на авіазаводі, старші брати теж не пов’язані з шоу-бізнесом.

- Чому обрали незвичний для жінки псевдонім – Alyosha?
- Я росла в «чоловічій» сім'ї: у мене два старших брата, і мене, Оленку, вони в дитинстві ласкаво називали Льоха, Льошка – ось звідки з’явилось моє сценічне ім’я. Через таку родинну історію воно мені дуже приємне.    

- Ви – молодша сестра двох братів. Чи вплинуло це на ваші стосунки з чоловіками?
- Вплинуло так, що я і досі більш комфортно почуваю себе у чоловічому товаристві! І дружу більше з чоловіками, ніж з жінками. Але жіноча дружба існує також, якщо вона пройшла багато випробувань! Та подібних прикладів не так багато, на жаль... Я вірю в дружбу, випробувану роками. Вона, як почуття, іноді виявляється набагато сильніша, ніж кохання й родинні стосунки!

- Які якості ви самі цінуєте в людях?
- Жодна якість не дається людині просто так! Саме тому ми всі різні й багатогранні. Та у всьому має бути баланс. Особисто для мене дуже цінна така якість, як щирість. Майже всі цієї щирості бояться або ставляться до неї скептично. Адже людям простіше бути закритими, ніж показувати своє ставлення до чогось, висловлювати свої почуття. Я дуже ціную відкритих і щирих людей.

- Коли ви на сцені, ви завжди відкриті перед своїми шанувальниками?
- Виступ – це взаємний обмін енергетикою між артистом і глядачами. Під час концерту я перебуваю на вершині емоцій. Здається, в такі моменти кожен співак розкривається максимально. Чи просто це? Гадаю, що ні. Звичайно, після концерту почуваєшся ніби спустошеним, але той час, проведений на сцені, цього вартий. Шкода, що деякі артисти для відновлення вдаються до алкоголю чи наркотиків… Для мене кращий спосіб відновити себе – добре виспатись. Коли ж випадає вільна хвилинка, з задоволенням зустрічаюся з друзями, їду на природу, щоб відпочити душею і не думати про роботу.

- Вам легко відволіктись, помріяти, не думати про минуле?
 - Так. Я живу сьогодні й прагну робити максимум для сьогодні. Завтра буде новий день, і тільки тоді ми дізнаємось, яким він буде. Тому треба просто жити, сьогодні брати й давати все, що ти можеш. Одного разу на прес-конференції журналіст запитав мене, чи є в моєму житті певні моменти, які б я хотіла змінити або прожити заново. Я відповіла, що ні. Моє життя і тоді, і зараз  наповнене різними ситуаціями, досвідом; я дуже щаслива, що багато встигла, як на свій вік, я б ніколи й нічого не змінила. Якби я народилася заново, все було б так само.

- У вас є цікаві  хоббі?         
- Я трохи малюю у вільний час. Це чудовий відпочинок для нервів і самовпорядкування в певному сенсі. У цьому мені дуже допомагає моя тітка Оля, сестра мого тата. Вона художниця, живе в Києві, тому я частенько в неї буваю! А ще підтримати і підняти настрій можуть справжні друзі.

- Чи є у вас улюблений колір і чи вірите, що кольори впливають на наше життя?
- Я дуже люблю кораловий колір. Він досить яскравий, теплий і дуже красивий. Ще люблю зелений, яскраво жовтий і білий. Я не знаю, чи впливають кольори на життя, але те, що людина підбирає кольори свого одягу й навколишніх предметів за своїм психологічним станом, так це точно! Про людину можна дізнатися дуже багато, просто знаючи її смаки щодо кольорів. Але вони періодично змінюються залежно від настрою і стану людини, це також потрібно врахувати.

- Якщо би виграли в лотереї мільйон доларів, на що ви б його витратили?          
- Віддала б на доброчинність! Жодної копійки не взяла б. Те, що людина отримала задарма, задарма треба й віддати! Як єдиний організм, пам’ятаєте?

- Зараз ви готуєтесь стати мамою. Поділіться, якщо можна, своїми відчуттями…
- Відчуваю величезну радість і щастя, як і будь-яка жінка, яка бажає стати мамою! Розуміти, що в тобі зароджується нове життя – це не передати словами.

- Що зараз для вас найважливіше у відносинах з коханим чоловіком?
- Довіра одне до одного. До цього приходиш  не з першого дня, але це основний фундамент для створення чистих відносин та міцної родини.

-  Ви примхлива жінка?            
- Примхлива, коли стомлена психологічно. А в інших життєвих ситуаціях, мабуть, що ні. Хоча, про це потрібно запитувати не в мене (сміється).

- Розкриєте свій секрет гарного настрою?
- Це складно відразу зрозуміти... Я думаю про те, що все навколо мене створене Творцем, створене з величезною любов'ю і добром. І намагаюся побачити у всьому цю любов, немов любов мами до своєї дитинки. І від  цього мені стає дуже світло і тепло в душі.

- І врешті, які б квіти ви хотіли отримати… наприклад, сьогодні ввечері?                                   
- (Посміхається). Я люблю польові квіти, особливо, коли вони незірвані. У нас в Запоріжжі, коли йти в напрямку Наталівки через старий аеропорт, є великі галявини, що влітку вкриваються різнокольоровими квітками! Це виглядає чарівно! Люблю ромашки, піони, тюльпани... Квіти – такі красиві, вони ще раз нагадують нам про те, що життя – це справжнє диво.

Компанія Nikon дякує співачці Alyosha  за надані фото
Спілкувався Олександр Вовченко