Nikon Imaging | Україна | Європа

Сергій Чернов

Сергій Чернов, успішний комерційний фотограф з дуже широким діапазоном творчих можливостей. Затребуваний як в зйомці ювелірних виробів, так і літаків.

Сергій, питання з задачника по логіці. Чим займеться випускник політеху: іноземними дверима, коштовностями або гламурними авіалайнерами?

З логікою у мене з дитячого саду було туго. Але якщо починати відразу і здалеку - то ще з другого курсу (будучи "дитиною компьютерів" і геймером за сумісництвом) мав потребу активно апгрейдити комп'ютер і на це необхідні були чималі кошти. Тому замість стійки Макдональдса, студент починає малювати фотошоп. Ретушує, в міру навичок і уроків почерпнутих з фото-журналів, фотографії які надаються партнерами по підробітку, заглиблюється в поліграфію і все що навколо неї.

Далі - більше. Інститут закінчується, і замість продажу телефонів на радіоринку, студент йде в рекламне агентство дизайнером-художником де і отримує неоціненний досвід роботи з неймовірними обсягами чужих фотографій, зроблених як на телефон, так  і на сканер. Сказати що перше враження було сумним - збрехати читачам. До цих пір згадую з теплом в серці, як довгими робочими вечорами підставляв зрізи вітчизняних ковбас, зроблені цифро-мильничкою на підвіконні в офісі клієнта, в продуктове фото зроблене німецьким фотографом для німецького ж бренд-бука.

 В агентстві, крім базової ретуші і різного фотошопного чаклунства, "куля з лайна", ага ... доводилося і фотокамеру брати в руки. Першою камерою, з якою я повноцінно працював, була Olympus E-10. На той час, вже безнадійно застарілий корч з іншопланетною логікою.  Перші світлові схеми, компонував за допомогою настільних світильників і видертого зі стелі офісного растрового світильника. Перелопачуючи день у день величезні обсяги фіговеньких фото наданих для публікації партнерами, в голові плавно зріла думка "я можу і маю зняти краще". Це і стало, першим кроком за двері. За двері офісу і в двері фотошколи. Школа підбиралася точково. Головною моєю вимогою була наявність у школи викладачів, які постійно знімають предмети і рекламу. Підводячи підсумок до сказаного вище, вдень ​​я робив роботу в офісі, а довгими ночами освоював NikonD300 виконуючи домашні завдання з фотографії.

На наступному місці роботи, я вже позиціонував себе як людину яка щось розуміє. Розуміє, що потрібно знімати щоб не соромно було, як і що надалі з цим робити. Зформувалося розуміння процесу, від натискання на кнопочку фотокамери, до відбитка на упаковці продукту. Першим таким реальним досвідом, була фотографія насіння соняшника, зроблена для широко відомого виробника снеків. Насінинка красувалась на блискучій упаковці, наповнюючи моє серце впевненістю і розпираючи мене гордістю.

 Як починаючому фотографу перейти від благодійної зйомки до зйомки за гроші?

Від зйомки за зарплату, до вільних хлібів я перейшов досить легко. Ні для кого не секрет, що тільки лінивий не знімає  весілля. Щоправда, саме це суворо псує ставлення до весільних фотографів. Адже вважається (в деяких колах) що будь-який криворучко може зняти весілля (ну хоча-б один раз). Я був не ледачим і теж вирішив зануритись в цей бізнес і спробувати власні сили, та й до того-ж (до мурашок по спині) хотілося нової оптики і нову камеру. Перше весілля яке я працював за гроші, цілком було відзнято на два об'єктива :) 70-300мм і 50мм, камера була Nikon D300. Друзям.

Казочки розповідати не буду, від середньої ринкової ціни я зробив знижку і отримав перших задоволених клієнтів. Ця зйомка стала базовою у формуванні портфоліо. Тепер, мені було що показати клієнтам, які навіть не уявляли наскільки я файний хлопець. Друга і третя весільна зйомка була на таких-само умовах. 20 відсотків знижки від середньої ринкової ціни і клієнт тебе обожнює. Досвід накопичений на цих зйомках, з лихвою компенсував ці знижки. Перший свій весільний сезон я знімав орієнтуючись на тенденції ринку і на його середню ціну. Майвед тоді тільки почав потихеньку формувати смак клієнтам і фотографам, і слідуючи його мінливим тенденціям було легко перебувати в мейнстрімі і в зоні регулярної уваги клієнтів.

Одного разу я отримав досить дивного листа на пошту. За результатом якого - вже через три місяці знімав американсько-турецьке весілля у самому серці Стамбула.  Досить довго, для мене було загадкою як саме мене знайшли. Все виявилось досить несподіваним. Якось після мандрівки до Стамбулу, я виклав фотокартки зроблені в мандрівці і просто декілька милих (з весіль які я знімав) у профілі сайту  Tripadvisor. І дивним чином, наречена гортаючи знімки на цьому ресурсі, натрапила на мої фото. А далі - листування, квитки, Стамбул.  До чого це я. Не прогавте можливість показати себе і розповісти про себе у найнезвичніших місцях. Це дає вам можливість познайомитись з дивними людьми, отримати незвичайне позашаблонне замовлення і це круто. І до речі. З часу першого листа, ще декілька клієнті прийшли саме з цього зовсім неочевидного ресурсу.

Портфоліо це дійсно круто, але весільні виставки та інші активності ніхто не відміняв. Клієнт щиро обожнює живе спілкування. А ще він полюбляє знижки, турботу про себе і різноманітну халяву. Виставка дає вам шанс все це загорнути в красиву обкладинку і зробити так, щоб молодята вас полюбили і не забули.

Що заважає стати дорогим весільним фотографом?

Острах. Зняти 300 весіль по 100 доларів, померти наприкінці сезону і всю зиму обробляти відзняте. Або 30 весіль по 1000 баксів, але мати час для поїздок, для сім'ї, для навчання ... погодьтеся - трохи різні навантаження і відповідальність. Хтось боїться "сидіти без роботи", хтось робить абсолютно ідіотські знижки. На ринку вистачає всього. Кожен шукає свої власні, індивідуальні граблі.

Одна з найлютіших помилок - зимові знижки. Багато колег намагаються таким чином завалити себе роботою в "несезон". За підсумком, клієнт починає хотіти ще й знижку зі знижки, адже "несезон" і його (клієнта) треба цінувати (цілувати, на руцях носити), а то піде до іншого ... Що ми отримуємо в результаті? 100500 зйомок, задниця в милі, а грошей як з однієї нормальної  зйомки. Але далі - більше. Деякі колеги розпродають взимку свій наступний сезон. І продають так-само зі знижкою. Це все ставить жирний хрест на прибутку наступного сезону. Який потім доводиться "добирати" збільшенням кількості зйомок. Вітаю, коло замкнуте.

Але ж є й інший шлях. Не знижувати ціну, але запропонувати клієнту "плюшку". Бажаєте отримати клієнта? Пропонуйте "плюшку". Здивуйте і порадуйте. Але ніколи, в жодному разі не знижуйте ціну. Продавайте додаткові послуги. Або додавайте їх в "пакет". Або не додавайте  їх в офіційний пакет - але здивуйте клієнта, зробивши йому несподіваний подарунок. Звичайно ж, подарунок ви порахували і включили у вартість своєї роботи. Для прикладу, своїм клієнтам в якості приємного та неочікуваного бонусу, я завжди роздруковував декілька фотокарток 10х15 та замовляв виготовлення сувенірних магнітиків з тими ж самими знімками. Що саме веселе, на протязі першого тижня після передачі матеріалу замовникам, магнітики і фотокартки розлітались до їхніх мам і бабусь і молодята дзвонили і просили ще хоч одненький "магнітик для себе". Звичайно ж вони отримували ще три магнітики. Це й був маленький подарунок від мене.

Якщо вести мову про творчу складову, то експериментувати на весільному ринку, дуже навіть вітається. Не колегами. Клієнтами. Шукати свій стиль, кольори, локації. Це все, загалом, дає можливість знайти "свого" клієнта. І вже після цього диктувати власні правила гри.

 Чому ви не пішли по цій чудовій стежці?

Пішов, але не дійшов. Як я згадував раніше, я не надто логічний у своїх вчинках. Мені просто набридло. Набридли однакові локації, однакові РАГСи, банкети і прогулянки. Клієнти почали хотіти картинки "як у всіх" з VSCO-шними кольорами, а я не дуже хотів. І в цей складний момент, душа захотіла реклами і нервових бізнес-відносин. Продажного кохання "задорого" і зйомок з термінами видачі результату "на позавчора". І кинувши все, крім обладнання, я засміявся щасливим сміхом і щодуху помчавсь на поклик реклами. Ох, скільки ж я гуль набив на усіляких місцях... доки біг цю дистанцію. :)  Головною лажею, яка траплялась зі мною регулярно, була побудова відносин з комерційними клієнтами на засадах довіри. Для більшості не секрет, що весільний ринок (з якого я починав шлях фотографа, якщо хтось вже позабув) по більшій мірі працює без паперових договорів і іншої паперової мороки. Коротше. Прийшлось навчитись вести переписку і тицяти менеджерів-представників клієнта в ці паперові пункти. Жодних домовленостей "на словах". А. Ну і залізне правило: " ніщо так не зміцнює віру в людство, як стовідсоткова (повна) оплата в кінці зйомки". Фух. Зізнався і аж полегшало.  

Наразі, я роблю сва-фото лише по близькому-близькому "сарафану", а основну увагу і сили вкладаю в напрямку комерційної предметної зйомки, лукбуків, і як то не дивно - авіації.

Першу комерційну каталожну зйомку, як це не смішно, але робили ми з замовником, якому раніше я знімав весілля. Далі спробував шукати вакансії на спеціалізованих ресурсах. Але відносини з клієнтами через такі платформи не надто складались. З того часу я вирішив шукати клієнтів особисто, не лякаючись пропонувати послуги своїм знайомим, знайомим-знайомих і т.д. Підтримувати високий рівень комунікації з потенціальними замовниками.  Знайомитись з різними спеціалістами в сфері предметного дизайну, освітлення, дизайну інтер'єрів, текстильного виробництва... всього того що зараз набуває все більшого попиту і шукає своє місце на ринку послуг і товарів. Всім цим спеціалістам потрібен фотограф. І це, саме я.

Судячи з того, як ви легко і успішно міняєте жанри, ви знаєте, як вдало стартувати в новому для себе напрямку. Поділіться секретами, як входити на нове для фотографа поле.

Цікавтесь світом і оточуючими вас подіями. Відслідковуйте тенденції. Знайомтесь з носіями тенденцій. Пробуйте знімати щось нове. Усілякі бінес-коучі рубають неймовірні гроші, розповідаючи про вихід із зони комфорту, і про надзавдання;) станьте таким коучем для себе. Знімаєте тільки весілля? Спробуйте зняти "підставних" молодят під час подорожі. Зробіть гарні фото в нових незвичних місцях. Продайте їх першим реальним клієнтам. Продали? Спробуйте зняти лук-бук для молодого бренду одягу. Зняли? Покажіть його більш відомим хлопцям. Затоваришуйте. З ким і як - думаю самі зрозумієте. Так, про вас будуть дізнаватися клієнти.

Як цікавий випадок, на зйомці каталогу для одного замовника я познайомився з іншим майбутнім регулярним клієнтом. Хлопці прийшли до своїх друзів на зйомку, у якості моделей, і їм сподобався мій підхід до роботи, ставлення до деталей продукту який знімали. З того часу ми разом плануємо стратегії зйомок, обговорюємо технічні деталі того продукту який вони виготовляють. А місцями я ще й відіграю роль відділу технічного контролю, так як камера бачить щонайменші недоліки які людина може не помітити. Це вже щось трохи більше ніж просто співробітництво. Це вже довіра. Ще один неочікуваний випадок, трапився одного разу коли проводячи каталожну зйомку жіночої білизни,  бізнес-партнер мого клієнта запропонував провести фотозйомку каталогу для збройового виробника. Отакий собі стрибок від білизни, до нарізної зброї.

І так. Я ні слова не сказав про фінансову сторону питання. Нагадаю тезу дану раніше - жодних безкоштовних зйомок.

Поясніть, як можна розраховувати на комерційний успіх, знімаючи сучасні літаки. При цьому, не маючи, ні особливого доступу до нових моделей, і навіть не працюючи в області, пов'язаної з авіацією.

Для початку, мене пре від літаків. Від слова шалено. Але далі будемо дивитися на ринок картинок і поміркуємо як поєднати кохання і гроші. Є фото, якими виробники вихваляються один перед одним. Але існують фото які потрібні в рекламі пілотажних шкіл, фото для реклами бізнес і чартерних перевезень, фото для авіа-сервісів і іншого навкололітачкового. Десяткою наддорогих знімків (захищених усіма можливими копірайтами) від заводів-виробників, цей ринок не насититься. Авіаентузіасти (плейнспоттери - це такі люті психи з топовою фотоапаратурою, чатуючі літаки під парканами аеропортів і знаючі увесь родовід пілотів від самих пра-пра-пра-пра-дідів і поіменно серійні номери болтів на шасі) в цьому питанні здатні закрити деякі провали в кількості фото-матеріалу (кращі фото літаків, за гроші, використовує Flightradar в своєму інтерфейсі). Але плейн-споттерські стандарти подачі матеріалу залишають гору роботи для граф-дизайнера (споттери - вважайте фоторепортери, з усіма наслідками що випливають, та обмеженнями на ретушування, кадрування, колір  і таке інше...) тонування, ретушування, підстановка фонів ... Чому не дати дизайнеру відразу соковиту фотокартку? Яку можна розмістити в макеті і відразу отримати файно і любо? Ось цю нішу готових, але дуже тяжких в пост-продакшені фотографій я і зайняв. Літаки продаються, я щасливий.

Ваші знімки літаків виглядають, м'яко кажучи, гламурно. Кому потрібні такі знімки? Як вони проходять через технічний контроль стокових агентств? Чи є у них шанс конкурувати з офіційними знімками авіакомпаній? Купує їх хоч хтось?

Гламурно? Та не те слово. Вони просто як соковиті персикові шматочки посеред ванільного океану з чорничними хвильками під бузковою пінкою. Такі фотки потрібні багатьом зав'язаним на авіаційному бізнесі. Як я вже казав, сирі і сумні фотки літаків залишають гору роботи для граф-дизайнерів і м'яко кажучи вже приїлись. Технічно, мої фотографії відповідають всім правилам стоків, включаючи property, так як над кожним знімком я проводжу досить багато часу на його зачистку і видалення ідентифікаторів (місця, часу, приналежності літака до певної авіакомпанії). Але саме важливе, що продає в моїх фотографіях - це їх тонування. За кольором і освітленням фінальні фото відрізняються від сирих початкових RAW-ів, на півдня мого життя.
Адже клієнтам подобається м'який рожевий світанок або насичений помаранчевий захід сонця, дизайнерам подобається наявність векторної маски в файлі, а рекламним агентствам у яких місячна підписка - просто подобається яскрава фотка. Ось це я і продаю.

Я свідомо не відповів на питання чи здатні мої фото конкурувати з офіційними знімками авіакомпаній. Тепер відповім, так як свою позицію я вже розкрив. Мої фото ні в якій мірі не конкурують з цими картинками. На моїх картинках, перш за все абстрактний розкішний або дуже милий літак. Літак на чистому бетоні. У м'якому, милуючому око, сонячному серпанку. Але він нічийний. Або не належить нікому. І може бути брендований, як дизайнеру завгодно. Підкуповує, чи не так?

Хитрощів в літачкових зйомках не багато. Побачити, захопитися, закрити діафрагму сильніше і натиснути на кнопку. Але все-таки, найважливіший момент це брекетинг експозиції. Знімаючи статично стоячі літаки, я використовую брекетинг + -2EV, цього цілком достатньо для того, щоб з RAW файлів мого Nikon D800 вийняти акуратно і максимально безшумно усі-усі необхідні деталі. Починаючи від заклепок на верхній частині фюзеляжу, закінчуючи трубопроводами на стійках шасі.

Але відразу засмучу любителів швидкого POST-а, за принципом "фігак-фігак і в продакшен". Все найстрашніше з цього моменту лише розпочинається. Псевдо-HDR складаю з допомогою Adobe Photoshop, далі йде ретушування усього сміття з бетону, зачистка з перону персоналу аеропорту, логотипів з устаткування, комашок розмазаних по носовому обтічнику літака і патьоки масла з гондол двигунів. За вікном вже глибока ніч, а я створюю векторну маску для підстановки фону. Ще годину-другу і на фотографії з'явиться гарне сонечко, м'яка рожева імла і чисте небо з хмарками. От і все. Зменшую фото, підвищую різкість і завантажую на стоки.
Окрім стоків, фотографії літаків можна продавати на арт-платформах у вигляді роздруківок для декору інтер'єрів. І тут вже, чим соковитіше - тим крутіше.

Наприклад, саме таким чином три літаки з моєї фото-колекції оселилися нещодавно в одному стильному офісі київської IT-компанії. Декілька фотокарток літаків були продані з ресурсу 500px, як роздруковані та оформлені в рами постери, чи то картини у великому форматі. І щось я дуже впевнений в тому, що вони до біса гарно виглядають прикрашаючи чиюсь кімнату або офіс.

П'ять принципів, за якими ви будуєте відносини з замовником

А можна менше? Я навряд-чи нарахую аж цілих п'ять.

1. Гроші вперед. Ніщо так не зміцнює відносини як стовідсоткова передоплата.
2. "Без міцного ТЗ, отримуєм ХЗ". Думаю, вдало сформульована приказка дуже в тему цього правила. Адже тільки заповнене детальне технічне завдання дає вам можливість правильно оцінити бюджет зйомки і спланувати як зйомку так і пост-обробку матеріалу за часом.
3. Укладайте договір, щоб убезпечити себе від внутрішніх непорозумінь всередині колективу вашого клієнта.
4.Підготуйте максимально точні візуальні breef-и під зйомку. Це вам здорово допоможе на зйомці і позбавить від необхідності на пальцях пояснювати клієнту ваші ідеї.
5.Проговорюйте все особисто з клієнтом. Реально все. До найдрібніших деталей. Я не шуткую.

Чорт, таки п'ять.

Власне, прикладів по таким зйомкам можу навести багацько, бо по своїм власним граблям я ходив досить регулярно. Так часто, що здавалось що ходжу колами. Найінформативнішим випадком з точки зору досвіду, для мене була каталожна зйомка ювелірних виробів для одного онлайн-магазину. Хоч ми і проговорили обов'язковий контроль за якістю виробів зі сторони магазину перед відправленням прикрас на зйомку, але це щастя тривало не довго, десь місяць. Менеджер що вів проект звільнився. Ще місяць, я просто перемальовував в фотошопі усі криві та дефектні частини прикрас, а ще через місяць замовник почав привозити прикраси з відсутніми каменями, кривими дужками і просто хотів щоб я "домальовував", "копіював" і "вирівнював". Таку співпрацю прийшлось досить жорстко припинити, піднявши вартість. Такий досвід дав мені можливість більш чітко усвідомити важливість паперового або письмового узгодження найменших дрібниць процесу і дуже детального формування технічного завдання.

Скільки і чого потрібно сфотографувати, щоб дозволити собі творче відрядження в Париж з фотографування вуличних дверей?

Подібні проекти я фінансую завдяки заздалегідь заброньованим і спланованим зйомкам. Дві-три каталожні зйомки для місцевих партнерів і один вільний день для того щоб потинятись по закутках Парижу, та пошукати старі двері. Плюс лукбук-зйомки для вітчизняних брендів на вулицях Парижу. А решта, вже на рівні особистих комунікацій ... підбираємо і формуємо зв'язку замовлень які виправдовують поїздку.

 Відзнявся? Ось і час для особистого проекту. А сам проект простий. Простий як ... як двері. Як старі двері Парижу. Які так багато можуть розповісти про історію міста. Одне засмучує, в гонитві за ідеальним історичним виглядом міста,  багацько дверей замінюється максимально схожими але штучно зістареним репліками. Тут вже доводиться на зуб, на око .. визначати, що є що. Так що, сподіваюсь що наберу достатньо матеріалу і порадую друзів у фейсбуці цікавими фотокартками.

П'ять головних моментів, які повинні засвоїти ваші студенти

Абсолютно не секрет що я викладаю в фотошколі EDS. Для мене, це в якійсь мірі випробування і навчання. Випробування - на рівні спілкування з людьми з абсолютно різним рівнем розуміння фотографіі. А навчання - продумати всі можливі питання і знати на них усі можливі відповіді. А якщо не знаю - разом знайти відповідь. Адже, для когось досить навчитися міряти експозицію і робити знімок світліше-темніше на Айфоні, а хтось пристрасно бажає навчитися знімати квіти на старенький Canon. Хтось хоче розібратися з подарованою на день народження неавтофокусною Leica-ою, а хтось шукає собі нестандартне хобі. Кого-то прислала мама перед покупкою Nikon-a в сім'ю, щоб дитина робила гарні знімки на відпочинку. І для кожного необхідний свій підхід, свої фокуси, свої лайфхаки. Це не виключаючи загальних законів композиції, колористики, законів фізики і технічних знань пов'язаних з камерами.

Перспективи у всіх різні. Хтось через місяць забуде все, хтось трохи познімає і покладе фотокамеру на полицю, а хтось буде завалювати мене месседжами взяти його на зйомку асистентом і пояснити що він робив не так на його першій комерційній зйомці.

По-суті, для гарної фотографії (якщо вже в кожному телефоні вбудовано по фотокамері на 24 МП) достатньо навчитись користуватися шкалою експонометра, не лякатися фотографувати проти сонця, не вмикати спалах в нічному місті,  частіше дивитися вгору і запам'ятати нарешті, що кут падіння дорівнює куту відбивання . І останній пункт, запам'ятати як Отче Наш.